Ще 20 років тому росіяни, а тоді радянські, люди не задавалися питанням, куди запроторювати гроші.
Не тому що було багато можливостей і варіантів, просто грошей ні в кого не було. 10 років через - гроші з'явилися, а разом з ними й дорогі машини, квартири й модний одяг. І, нарешті-те, стали приділяти увагу тому, що вічно - антикваріату.
За настільки короткий, по світових мірках, строк російське колекціонування предметів старовини й творів мистецтва встигло пройти кілька етапів.
Мода на корпоративні колекції, більшість із яких було розпродано після низки банківських криз і дефолта 1998 року. Бум интерьерного колекціонування: коли головна вимога до картини - щоб вона гармоніювала з килимом і оббивкою дивана.
Серед збирачів зустрічаються й по-справжньому захоплені інтелігентні люди, і сноби, що бажають виглядати аристократами. Але й ті, і інші вже підходять до покупці творів мистецтва не як до руйнівної примхи, а як до ще виду бізнесу. Здобуваючи нову річ, прикидають, скільки вона буде коштувати через 5-10 років. І чи повернуть вони свої гроші, якщо у важку годину прийде продати колекцію.
По всіх параметрах антикваріат - не самий гірший бізнес. Ціни на твори мистецтва ростуть у середньому на 15-20% у рік (поклавши гроші в банк під відсотки, ви стільки не одержите).
Цікаво те, що до появи російського ринку антикваріату, російські картини й взагалі творчість "російських геніїв" оцінювалося в кілька разів нижче їх французьких і англійських колег. З появою вітчизняних конкурентоспроможних покупців ситуація в корені змінилася. У Лондоні в листопаді-грудні 2004 року на торгах аукціонних будинків Sotheby's і Christie's картина Айвазовского "Вид на Исаакиевский собор у морозний день" була куплена за 2 115 470 доларів.
Однак, як це прийнято в Росії, більші гроші - більші ризики. Тому майже всі картини такого рівня продаються через посередників і анонімно. Та й взагалі угоди з антикваріатом звичайно проходять за схемою: я тобі гроші - ти мені картину. Ніякої експертизи, досить підпису на полотні. А звідси й багато проблем, коли оригінал Шишкіна виявляється погано зробленою копією, а обманутий "вкладник" втрачає не один мільйон доларів.
Як же не потрапити впросак, купивши підробку, і при цьому "не світити" великими сумами? Висновок простий: перш, ніж взагалі замислюватися про інвестування грошей в антикваріат, варто навчитися "грамотно" поводитися в цьому секторі. Варто зрозуміти, що коло антикварів і колекціонерів зложилося не вчора. Це дуже специфічний і корпоративно замкнутий на себе мир, що може не захотіти, що цілком природно, або навіть не потерпіти "стороннього вторгнення".
"Тому, насамперед, треба розібратися в російському законодавстві", - радить юрист Леонід Морозов.
Пильна увага держави до антикварного ринку виразилося в прийнятті Федерального закону про зміни в податковому кодексі (№ 127-ФЗ від 2 листопада 2004 року). Із січня 2005 року було уведене держмито на право вивозу (у тому числі, тимчасового) культурних цінностей, розмір якої визначається в такий спосіб: на вивіз предметів старше 50 років держмито нараховується в розмірі 10% від їхньої вартості, а у випадку, якщо вік речі становить менш 50 років - у розмірі 5% від її вартості. Вік культурних цінностей визначається експертами-уповноваженими, що працюють у Росохранкультуре.
Наступний етап - треба визначитися в предметі інтересу: монети, ікони, живопис, графіка, який-небудь інший конкретний напрямок у мистецтві. І відразу починати цілеспрямоване відвідування відповідному вашому інтересу заходів: галерей, виставок, салонів, ярмарків. Не варто купувати перше, що впало в око - краще звернутися до експертів. Експертами є провідні музейні спеціалісти. Кожний з них має досвід визначення авторства добутків конкретного художника, історичного періоду або стилю.
Зі стартовим капіталом на нинішній день можна визначитися так. Крім придбання самої речі (речей), проводяться консультації й експертизи. Предмети колекційної або музейної якості коштують чимало. Якщо ви вибрали живопис, можна почати з 10 тисяч у.е.
Нижче - предмети сучасного мистецтва або добутку маловідомих (невідомих) художників XIX-початку XX століття. Якщо ж ви націлилися на шедеври, то орієнтуйтеся на 50 тисяч у.е. В один предмет вкладати всі засоби не коштує. Це як на біржовому ринку: існує прямий ризик прогоріти, вклавши все в акції однієї компанії.
І ще одна немаловажна деталь. Предметів дійсного колекційного рівня, не говорячи вуж про музейний, не так вуж багато. І часто буває, що відверті підробки мають експертні висновки - природно куплені. Навіть маститі професіонали іноді попадаються. Дійсні антиквари й колекціонери знають, що саме кримінальне "антикварний напрямок" - це живопис і ікони, тому що за них готові платити величезні гроші. На другому місці по значимості коштують раритетні меблі, слідом ідуть порцеляну, скло, срібло.
Можна "нарватися" і на іншу міну - придбати крадений предмет. Будь те річ із приватної колекції або з фондів музею й архіву. Із власниками таких предметів "антикварні відділи" правоохоронних органів звичайно не церемоняться. Можна прогоріти відразу або, того гірше, піти по кримінальній справі.
Тому, як би не хотілося, обійшовши всі закони, заплатити менше, завжди потрібно пам'ятати, що скупий платить двічі. І краще ви віддасте кілька сотень у.е. експертові за перевірку, чим втратиться свій стан і придбаєте глузування друзів і ворогів.
рекламка одного сайту нікому не відомого сайту але він розвивається і буде популярним серед ПС
Комментариев нет:
Отправить комментарий